###Ягодінскіс: Уміння Грозного працювати з молоддю ні в кого не викликає сумнівів ###

Захисник "Динамо" Віталійс Ягодінскіс, який грає на правах оренди в ужгородській "Говерлі", розповів про забитий м'-яч у ворота "Металіста", а також про свої плани на найближче майбутнє.

- Віталійс, вітаємо з другим голом у Прем'-єр-лізі! Які в цілому відчуття від гри з "Металістом" і від старту сезону в складі "Говерли"?

- Дякую за привітання! Звичайно, гол – це завжди позитивні емоції, це однозначно. З іншого боку результат гри розчарував. Ми віддаємо перемогу у другій грі поспіль, і це трохи насторожує. А так, в принципі, старт сезону вдався – зіграли внічию з "Дніпром" і "Ворсклою". "Шахтар", зрозуміло, нам поки що не по зубах, так як у нас досить молода команда, і ми тільки набираємося досвіду.

В іграх із запорізьким "Металургом" і "Металістом" також не вистачило досвіду, особливо на завершальній стадії. Якби ми реалізували ті моменти, які у нас були, то, думаю, "Металург" і "Металіст" ми обіграли би з великим рахунком. Але у нас молоді гравці, десь нам не вистачає досвіду, десь "холодної голови". Дві гри поспіль ми наступаємо на одні і ті ж граблі. Не забиваєш ти – заб'-ють тобі. Ця приказка з нами знову зіграла злий жарт.

- Багато хто жартома, багато хто всерйоз називає нинішню "Говерлу" "Динамо-2". Як ти вважаєш, чого може добитися ця команда, цей склад у Лізі Парі-Матч, за які місця поборотися?

- Можу сказати, що єдине, в чому ми на даний момент поступаємося більшості команд, так це в досвіді. Можливо, також ще в плані фізичної боротьби, тому що хлопцям 95-го року народження ще буває важко вести рівну боротьбу з тими, хто вже рік або кілька років грає у Прем'-єр-лізі. Це два головні компоненти, над якими нам потрібно працювати, аби претендувати на певні місця і вирішувати турнірні завдання.

А так, у перспективі, по підбору футболістів команда зібрана дуже-дуже хороша, у нас є майбутнє. Якщо ми будемо продовжувати працювати над командною грою, над придбанням необхідного досвіду, над прогресом, то, думаю, "Говерлі" буде цілком до снаги завершити чемпіонат на гідному місці.

- Ти проводиш вже другий сезон у Прем'-єр-лізі. Напевно, на тебе вже якоюсь мірою покладені лідерські функції. Чи допомагаєш ти молодшим партнерам по команді, які тільки прийшли з "дубля" і "Динамо-2" і роблять свої перші кроки на цьому рівні?

- Звичайно. Та й до мене вже трохи інші вимоги, ніж з хлопців, які тільки прийшли в команду. Зрозуміло, що я вже сезон відіграв у Прем'-єр-лізі і пару матчів за свою національну збірну. Тим більше, я граю на позиції центрального захисника і, відповідно, повинен керувати діями партнерів. Щось виходить, щось ні.

Буває і непорозуміння, коли ми можемо один на одного прикрикнути. Але нічого в цьому страшного немає, це нормальні футбольні моменти. Потім проаналізували помилки, розібралися і продовжили грати. У той же час я не є якимось деспотом або тираном, та й різниця у віці з наймолодшими зовсім невелика – усього два-три роки.

- У грі з "Металістом" ти забив гол, вже другий за свою кар'єру в чемпіонаті України. Який викликав більше емоцій – перший, який ти забив минулого сезону, або цей?

- Ви, можливо, не повірите, але ні перший, ні другий голи мене не порадували аж настільки, тому що перший гол я забив тому самому "Металісту", і ми так само зіграли 2:2, ведучи в рахунку 2:1 і втративши перемогу на останніх хвилинах, коли в наші ворота призначили пенальті. І зараз ми вели, тепер вже з рахунком 2:0, і знову не змогли втримати перевагу, знову пропустивши на останніх хвилинах і зігравши 2:2.

Хтось сміється, що я знайшов "свою" команду, забиваю лише "Металісту". Але з іншого боку можна задуматися про те, що коли я забиваю гол, ми обов'-язково втрачаємо перемогу. Звичайно, це все жарти. А якщо серйозно, ні один, ні другий гол не принесли повноцінного задоволення – добре, що забив, але те, що знову втратили перемогу, засмучує.

- На літній збір у цьому році з тих молодих гравців, які не були у першій команді раніше, поїхали, по суті, тільки двоє – ти і Мякушко. У підсумку Сергій почав сезон у першій команді. Чи не шкодуєш, що знову пішов в оренду? Чи не було можливості вже зараз спробувати заграти в команді Реброва?

- У мене була розмова із Сергієм Станіславовичем, і ми прийшли до спільної думки, що на даний момент для мене головне – ігрова практика, практика в Прем'-єр-лізі, щоб я постійно грав, і тоді мені потім буде легше повернутися до "Динамо" і відразу заграти.

Звичайно, завжди хочеться залишитися і грати за такий великий клуб, як "Динамо", але я не хотів сидіти на лавці і виходити на поле, грубо кажучи, пару разів на місяць. Я хочу мати постійну ігрову практику. Тому ми вирішили, що на даний момент піти в оренду в "Говерлу" буде найбільш вірним вчинком.

- Як ти оціниш свій прогрес за минулий сезон, який став для тебе першим на вищому рівні? У Прем'-єр-лізі набагато швидше "дорослішаєш" у футбольному плані?

- Звичайно, значно швидше. По-перше, рік, проведений у Прем'-єр-лізі, ця практика, дали мені можливість заграти у складі моєї національної збірної. Дай Бог, щоб у мене в збірній все було добре, щоб я там закріпився. Я завжди був за те, щоб грати на більш високому рівні. Зрозуміло, що ти можеш робити помилки, протистоячи футболістам, які сильніші за тебе, але це дуже цінний досвід, який ні з чим не зрівняється. Я це знаю з досвіду виступів у першій лізі. Тут вже починається справжній чоловічий, професійний, "розумний" футбол. Граючи в Прем'-єр-лізі і постійно прогресуючи, ти зможеш з часом відкрити для себе двері і до європейських топ-чемпіонатів.

- Як тобі особисто й іншим динамівцям грається під керівництвом В'-ячеслава Грозного, якого хвалять за вміння працювати з молодими гравцями, за вміння розкривати таланти?

- Як і у будь-якого тренера, у В'-ячеслава Вікторовича своє бачення футболу, свої принципи і вимоги. У чомусь ми з ним сходимося, в чомусь наші думки можуть розходитися. Мені здається, з одного боку, це нормально, але я прекрасно розумію, що я повинен належно виконувати вимоги головного тренера. Моя думка при цьому не повинна враховуватися, коли я виходжу на поле, роблю все те, що сказав на установці В'-ячеслав Вікторович.

Його вміння працювати з молоддю ні в кого не викликає сумнівів, про що свідчить те, що вже далеко не один гравець пройшов через його школу. Приклади – ті ж Макаренко, Буяльський, які після "Говерли" заграли в основному складі "Динамо". Зараз по тому ж шляху пішов Сергій Мякушко. Я бажаю йому всього найкращого, дай Боже, щоб він швидше заграв в основному складі. Результати роботи В'-ячеслава Грозного очевидні, а значить це тренер, який може розкрити потенціал молодого футболіста.

- Говорячи про твою позицію центрального захисника, чи є якісь відмінності у функціональних обов'-язках, вимогах при грі за "Говерлу" від тих, які були у тебе в "Динамо"?

- Повторюся, у кожного тренера свої вимоги. Природно, у Сергія Станіславовича вони одні, а у В'-ячеслава Вікторовича – інші. Професійний футболіст повинен вміти підлаштовуватися під ті вимоги, які йому висуває головний тренер у дану хвилину. Якщо Грозний вимагає від мене якийсь аспект гри у захисті, який він бачить на даний момент, значить, я повинен його виконувати. Так само і на тренувальних зборах Сергій Станіславович мені казав, як я повинен грати, і я це виконував.

- Які особисті цілі ставиш перед собою на цей сезон? Чи хочеш уже в зимове міжсезоння повернутися до "Динамо", полетіти на збори й спробувати пробитися в основний склад?

- Моя орендна угода розрахована на півсезону, до зими. Плани тільки одні – прогресувати, доводити грою свій рівень, довести тренерському штабу "Динамо", що я можу конкурувати з гравцями основного складу, по можливості повернутися в "Динамо" вже взимку та витримати конкуренцію з тими захисниками, які є основними в команді.