###Весняні підсумки. Говерла. У відповідності до можливостей ###

"Говерла" вдруге в своїй історії за спортивним принципом здобула право залишитись в елітному футбольному дивізіоні й на другий сезон. Однак історичним досягненням такий результат, звичайно, називати не можна. Перед стартом сезону перед ужгородцями, з урахуванням кадрового наповнення, стояло завдання потрапляння до десятки, але вже по ходу сезону акценти було переглянуто і завдання змінилось на "не вилетіти".

В'ячеслав Грозний з тим впорався, але гра і результати "Говерли", все ж, залишили неоднозначні враження. В умовах, коли одна команда знялась з турніру, а конкуренти закарпатців в боротьбі за життя показували вкрай погану гру, можна було виступити і краще. З іншого боку, затримки по виплаті футболістам грошей – то вже факт беззаперечний, тому гостро критикувати команду і не варто. Скажімо так, зважаючи на нинішні реалії, "Говерла" виступила нормально, в міру своїх можливостей.

Трансферна діяльність

На одній із післяматчевих прес-конференцій В'ячеслав Грозний, відповідаючи на питання про низку зимових новачків, зауважив, що йому складно кожного міжсезоння чи не на половину оновлювати команду. Але також сказав, що у "Говерли" така політика – запрошувати доступних гравців, а вже з них обирати найкращих по ходу турніру. Так виявилось і цього разу. Хоча, прогрес по стабілізації основного складу у весняній частині турніру не помітити не можна було. У "Говерли" чітко окреслилась основа, до якої тренер вносив корективи або відштовхуючись від суперника, або роблячи вимушені заміни.

Взимку пішли ті, хто в ужгородській команді перспектив не мав. Зокрема, якось тихо і безслідно пішов Віталій Балашов, який так і не зміг опанувати себе і сконцентруватись на футболі. Не знадобилися ужгородцям Олексій Бабир, Борис Тащі, Руслан Івашко, Адріан Пуканич, Андрій Сагайдак, Олександр Чурилов, Михайло Кополовець, Владислав Микуляк, Дебатік Цуррі, Александр Лазевскі, Мірко Райчевіч. Останній, щоправда, іншу команду собі так і не знайшов, тому продовжив виступати за дубль ужгородської команди. Були втрати, які стали й доволі несподіваними. Прощання з Володимиром Лисенком, Армоні Іканде, Леандро, Душаном Савічем вийшло доволі несподіваним. Із Савічем роботодавці банально не зійшлись по сумі окладу – Душан вимагав підвищення зарплатні, роботодавці на умови не пристали. Іканде став жертвою, як зазначав сам В'ячеслав Грозний, агентських ігор, хоча й вина самого футболіста теж простежується. Лисенко та Леандро не задовольняли тренерський штаб своїми ігровими якостями. І якщо відносно Володимира запитань немає, то Леандро виглядав осінню доволі непогано. Однак у питанні продовження співпраці свою роль мали й суто людські стосунки між футболістом і тренером.

Компенсувати такі втрати "Говерла" мусила. На заміну Чурілову прийшов в оренду Олексій Шевченко. Вихованець школи "Динамо" свідомо приходив до "Говерли" як дублер, адже витіснити з основи Надя шансів Володимир майже не мав. Та й місце другого воротаря зайняте Бабенком. Шевченко переважно грав за дубль, отримавши шанс тільки в поєдинку проти "Дніпра". В захисну лінію прийшли Серж Акакпо, Уоллас Перейра, Андрій Хомин, а трансфер Дірсеу зірвався в останній момент. З Акакпо селекційна служба "Говерли" вгадала: гравець збірної Того прийшовся до двору команді. Хомин та Уоллас – конкуренти по позиції і краще себе проявив саме українець.

Акакпо додав надійності захисту "Говерли". Фото - Роман Сенишин

Микола Вечурко, Іван Бровко, Олег Герасим'юк, В'ячеслав Шарпар, Максим Шацьких приєднались до ужгородців після розпаду "Арсеналу". Але заграти в "Говерлі" вдалось тільки двом останнім. Ще одне трансферне влучання у десятку – то запрошення Максима Фещука. Арзе, Руслан Степанюк, Гегам Кадимян надій поки що не виправдали.

Фізична готовність

На фізичній готовності своїх підопічних В'ячеслав Грозний ніколи акценту не робив. Тренер більше турбувався про тактичні аспекти гри, готуючи фізично підопічних по звичайній програмі. Того, в принципі, вистачало, щоб виглядати нормально.

Тобто, через погану фізичну форму закарпатці в жодному весняному матчі, як здалось, не постраждали, а навпаки, завдяки нормальному функціональному стану змогли вирвати нічию в матчі проти "Чорноморця", відстояти потрібний результат в Харкові проти "Металіста", вдома проти "Карпат", у Запоріжжі проти місцевого "Металурга". В матчі з "Металургом" донецьким також проявилась відповідна фізична готовність. Гра була дуже важкою і ужгородці в кінці поєдинку виглядали навіть краще за свого суперника.

Інший бік медалі – то доволі часті травми основних виконавців і те, що не одного разу гравці, як зазначав сам головний тренер, виходили на поле на уколах. Так в окремих матчах діяли Надь, Хомин, Буяльський. Але варто робити поправки і на щільний графік. "Говерла", як і багато інших команд УПЛ, не звикла діяти за розкладом два матчі на тиждень, тому якісь наслідки зміни графіку мусили бути.

Тактична гнучкість

Маленькі команди в боротьбі з фаворитами, зазвичай, грають більше на руйнування, стараючись просто перебігати суперника. "Говерла" теж не радувала яскравим атакувальним футболом, однак навіть при масованому захисті намагалась чітко слідувати вказівкам тренера щодо тактики. В'ячеслав Грозний – любитель різних експериментів і новинок, що відображалось у грі його команди.

Звична побудова "Говерли" – то 4-2-3-1. Хоча в такій формації колективу було діяти доволі важко, так як відсутній у "Говерли" сильний центр-форвард. Нікулає сподівань Грозного не виправдав, молоді Степанюк та Кадимян до основи не потрапляли, залишався один Шацьких. Однак на вістрі атаки в силу віку і манери гри Максим проявити своїх найкращих якостей не міг. Досвідчений форвард частіше опускався за м'ячем вглиб поля, виступаючи в ролі асистента. Тоді у вільні зони мали вриватись флангові та центральні півзахисники. Не дивно, відтак, що візуально одну з найважливіших ролей в грі команди відігравали Максим Фещук, Віталій Буяльський та Разван Кочіш. До речі, Буяльського Грозний саме навесні вперше використав не на фланзі, а в центрі поля. Віталій, як показала практика, навиків плеймейкера не розгубив.

Фото - Роман Сенишин

Були свої нюанси і при захисті. В матчах проти фаворитів – "Дніпра", "Зорі" – "Говерла" діяла в "чотири з половиною" захисники. Так говорив сам Грозний, але так було помітно й неозброєним оком. Мова про те, що один гравець розташовувався між центральними захисниками та опорним півзахисником і в залежності від розвитку гри або опускався в захист, або піднімався ближче до центру поля. Велике значення тренерський штаб "Говерли" надавав єдиноборствам. Тобто, від своїх підопічних Грозний з помічниками вимагав щільної гри з опонентами, але при цьому застерігав гравців від бездумного кидання на м'-яч. Ужгородці просто мали миттєво зустрічати суперників, не даючи їм вільного простору. То виходило, але деколи ставались провали.

Проблемою для закарпатців було невміння протягом усіх дев'яноста хвилин дотримуватись плану на гру. Часто ужгородці під завершення матчів або кидались у навалу, коли потрібно було атакувати, або скупчувалась перед власними воротами, створюючи сумбур при захисті. То, напевно, наслідки відсутності досвіду у команди.

Оптимальний склад

Якщо восени з голкіперами ще були варіанти, то після зимової перерви місце у воротах безальтернативно належало Олександру Надю. Справа в захисті рівно весь сезон провів Сергій Люлька і для керівництва "Говерли" дуже складним буде питання заміни орендованого у "Динамо" оборонця. На місце лівого захисника запрошувався Уоллас Перейра, але пізніше до колективу приєднався Андрій Хомин, який і закрив проблемну позицію. У "Арсеналі" Хомин більше грав справа, але практика показала, що універсальності Андрію вистачило, щоб виграти конкуренцію в легіонера. В центрі захисту швидко з Віталієм Лисицьким зігрався Серж Акакпо. Тоголезець не дав жодного шансу ні Оросу, ні Дандеа. Ті грали тільки тоді, коли потрібно було розвантажити основних гравців, або компенсувати їхні втрати через дискваліфікації. Володимир Єзерський на домашніх матчах "Говерли" з'-являвся не у спортивній формі, а в презентабельному костюмі.

Фото - Роман Сенишин

Швидко вписався у команду і В'ячеслав Шарпар, який, закривши позицію опорного півзахисника, дав можливість Развану Кочішу піднятися вище, на більш звичне для румуна місце плеймейкера. Поруч із В'ячеславом спочатку грав Балафас, а коли після саботажу, пов'язаного з невиплатою грошей, до Ужгорода повернувся Ле Таллек, то виходив в центрі саме Дам'-єн. Віталій Буяльський рідко поступався місцем на лівому фланзі півзахисту Дмитру Трухіну. Максим Фещук відповідав за правий фланг. Діяв не дуже яскраво, але виконував багато чорнової роботи. Максим Шацьких в перших весняних матчах частіше зі старту залишався на лаві для запасних, але потім заслужено отримав місце в основі. Форвард, якому залишилось два голи до рекордного на даний момент показника Сергія Реброва в списку кращих бомбардирів чемпіонатів України, виділявся своїм вмінням читати гру.

Кращий гравець весняної частини

Доволі важко виділити у складі "Говерли" когось окремо. Ужгородці все, що здобули в цьому чемпіонаті, здобули командно. Ніхто не тягнув колектив на своїх плечах. Звичайно, є гравці, які тримались на стабільному рівні і саме з того списку і потрібно обирати лауреата даної номінації. Віталій Лисицький, Сергій Люлька, Віталій Буяльський, Максим Шацьких, В'ячеслав Шарпар, Разван Кочіш – всі вони добре провели весняну частину сезону, але без впевненості Олександра Надя закарпатцям було б дуже непросто.

Фото - ФК "Металіст"

28-річний голкіпер і восени був основним, хоча, тоді Олександр давав хоч якісь мінімальні шанси Бабенку та Чурілову на гру в основі. Весною ж Надю тренерський штаб віддавав перевагу навіть тоді, коли голкіпер був не повністю здоровим. Надь яскраво підтвердив правило, що голкіпер – половина команди. Заслуга Олександра не тільки в тому, що "Говерла" весною провела чотири матчі на нуль пропущених, а й у тому, що ужгородці на полі рідко недотримувались порядку. Правильні і вчасні підказки завжди допомагали захисникам, а швидкі і розумні введення м'-яча Олександром в гру давали більше можливостей нападникам. Крім того, Надь – один з тих членів команди, завдяки котрим в роздягальні "Говерли" царювала дружня, дружелюбна атмосфера.

Розчарування весняної частини

Точно чекали більшого від Уолласа і Арзе. Однак – то новачки команди, тому їхню інертність ще можна пояснити і зрозуміти. А от на Маріуса Нікулає В'ячеслав Грозний розраховував як на основного нападника з самого початку сезону. У осінній частині румун відпрацьовував бодай якісь аванси, а весною не показав майже нічого цікавого. В перших після зимової перерви поєдинках Грозний довіряв саме Маріусу, але швидко з улюблених гравців тренера румун перейшов в категорію тих, кому потрібно на тренуваннях доводити свою спроможність грати за основу. В результаті, в квітні і травні Нікулає зіграв тільки один повний матч, у одному був замінений на 60-ій хвилині, у двох випадках виходив на кінцівку поєдинку. Голів, що зрозуміло, не забивав.

Кращий матч весняної частини

04.05.2014. 28-й тур. "Говерла" – "Волинь" 6:0

Бувають матчі, коли виходить усе. В гравців "Говерли" в поєдинку проти "Волині" з самого старту все пішло дуже гладко. Можливо, так розкуто команді дозволила почуватись відсутність загрози вильоту, можливо, особливе налаштування було на принципового суперника (саме "Волинь" у минулому чемпіонаті відібрала в ужгородців останні надії на порятунок за спортивним принципом), можливо, В'ячеслав Грозний та його підопічні ще раз вирішили довести роботодавцям, що заслуговують як усної подяки, так і зарплатні за свою роботу. Так чи інакше, але "Говерла" видала свій найкращий матч не те, що сезону, а всього періоду перебування у еліті українського футболу.

Цікаво, що за рахунку 6:0 в складі "Говерли" не було жодного автора дублю, а Віталій Буяльський, котрий не забив, цілком сміливо міг розраховувати на звання кращого гравця поєдинку. Максим Шацьких вже на третій хвилині відкрив рахунок, використавши розрізну передачу Буяльського. Далі дебютним голом за "Говерлу" відзначився Серж Акакпо, замкнувши подачу кутового від Шацьких. Третій м'-яч провів Фещук, точним ударом завершивши награний розіграш штрафного.

Перерва в поєдинку нічого не змінила. "Волинь" продовжувала діяти безвольно, а на 65-ій хвилині отримала ще одну проблему у вигляді вилучення Ігоря Скоби. Закарпатці не впустили можливості насолодитись моментом. Кочіш замкнув навіс Трухіна з флангу- потім Лисицький, отримавши філігранний пас від Буяльського, розібрався із захистом "Волині" наче форвард. Ну а крапку ударом з кута штрафного майданчика поклав Шарпар.

Після історичної перемоги "Говерла" опинилась в центрі уваги українських спортивних ЗМІ. Ну а неприємності "Волині", напевно, досягли свого піку.

Завдання на літо і перспективи

"Говерлі" потрібно робити крок вперед. Просто збереження прописки в еліті не може бути самоціллю постійно. Принаймні, якщо власники клубу сподіваються на нормальний розвиток свого дітища. Тому, звичайно, завдання потрапляння до десятки перед ужгородцями знову має поставати і тепер уже ніякі фактори не мають вплинути на його корегування.

Змінювати те, що працює заради покращення – доволі ризиковано. Тому керівництву "Говерли" доцільно турбуватись про те, щоб В'ячеслав Грозний продовжив свою роботу в Ужгороді. В першу чергу, потрібно виконати всі свої зобов'язання по контрактах не тільки перед тренерами і персоналом клубу, а й перед футболістами.

Що стосується трансферів, то навряд чи цього літа варто від "Говерли" чекати активності на ринку. Великим успіхом було б збереження у своєму складі Люльки та Буяльського, але як складеться подальша доля динамівців – незрозуміло. Чи зверне на них увагу новий наставник "Динамо" Сергій Ребров як на потенційних футболістів основи своєї команди, чи, навпаки, рекомендуватиме хлопцям продовжувати набиратись ігрової практики за межами столиці – стане зрозуміло пізніше. Якщо Люлька і Буяльський, все ж, покинуть "Говерлу", то з нового сезону Грозному знову доведеться будувати нову команду.

Думка експерта

Стефан Решко. Захисник ужгородської "Верховини" 1965-1966 років. Заслужений майстер спорту СРСР

Сезон був важкий. Але за його підсумками "Говерла" залишилась у Прем'єр – лізі – і це добре. У команди хороший, досвідчений тренер, якому, напевно, ще потрібне невеличке кадрове підсилення для того, щоб в новому сезоні виглядати ще більш переконливо. Були окремі ігри непогані, але були й не дуже вдалі, тобто, не було стабільності. А для того, щоб була стабільність, потрібно постійно підсилювати команду, робити ширшою лаву запасних, щоб кожен футболіст відчував конкуренцію, тоді результати ще підуть на покращення. Але, в принципі, команда залишилась у Прем'єр – лізі, тому завдання мінімум виконане. Втім, тільки мінімум – а вже, напевно, настав час для того, щоб ставити перед командою більш амбітні, вищі цілі. Команді потрібно націлюватись на десятку. Наступний крок має бути таким.

Щодо питання вдалої гри проти фаворитів і, навпаки, деяких невиразних матчів проти прямих конкурентів і співставних за класом суперників, то тут вся справа у психології. У матчах проти "Динамо", "Шахтаря" та інших грандів футболісти таких команд як "Говерла" віддаються грі повністю з фізичної точки зору- коли не вистачає майстерності, то її брак можна компенсувати саме за рахунок самовіддачі, настрою. В поєдинках же проти конкурентів і неіменитих команд, напевно таки, присутня деяка самовпевненість, розуміння того, що "ми повинні обіграти" і це шкодить. Вплив має все: трохи недоналаштувались, не виконали установку тренера – і, в підсумку, програли.

З приводу орендованих футболістів і їхнього майбутнього краще головного тренера не скаже ніхто. Наставник цілісно бачить їхні можливості, розуміє їхні перспективи і якщо він вважає, що в тих же Люльки, Буяльського в "Говерлі" є майбутнє, то керівництву клубу варто докласти максимум зусиль для того, щоб викупити контракти тих футболістів у "Динамо". Гравці, котрі перебувають в колективі на орендній основі все одно, як би вони не старались і не змушували себе, десь на рівні підсвідомості відчувають і думають про ту команду, якій насправді належать. Вони розуміють, що сьогодні вони тут, а вже завтра їх можуть забрати кудись інде. Краще, звичайно, викупити контракти тих гравців, котрі потрібні тренеру, ну але то ще питання до орендодавців – чи віддадуть вони так просто своїх футболістів, фактично, назавжди.

Як би там не було, особисто я надіюсь, що в наступному сезоні "Говерла" підніме планку своїх завдань вище і буде старатись до неї дотягнутись.