###Сергей КУЗНЕЦОВ: «Контракт с Говерлой рассчитан на один год» ###
— Сергію,останнім часом дуже суперечлива інформація з'являється увітчизняних ЗМІ.Спершу повідомлялося, що вас уже офіційно представили в«Говерлі», алепотім повідомили, що з вами ще ніхто неукладав угоди!Тож де тут зернина правди?
— Справа втому, що мене справді представили раніше, ніж того вимагала ситуація. Контракт яотримав наруки тільки днями, ще невстиг із ним ознайомитися повною мірою, тому нічого й непідписував. Крім того, там є певні нюанси, котрі ми повинні найближчим часом урегулювати. Футболістом «Говерли» стану тільки тоді, коли будуть остаточно оформлені й підписані всі документи з обох сторін.
— Чому визупинили свій вибір саме на«Говерлі», адже відомо, що уцьому клубі далеко невсе гаразд із матеріальним становищем. Чималофутболістів залишають Ужгород нез найкращим настроєм, подаючи накомандупозови всудові інстанції...-
— Справді, вклубі ситуація непроста. Поки перебував упошуках роботи, вів переговори з кількома командами, але вони нічим незакінчилися. Конкретики якоїсь так і нез'явилося. Згодом зі мною зв'язався В'ячеслав Грозний, запропонував співпрацю. Про борги сказав, що вони потроху виплачуються, і ситуація налагоджується. І гравцям, і тренерському штабу начебто вже почали повертати заборгованість. Тож яподумав і вирішив, що варто попрацювати вУжгороді. Хочеться допомогти симпатичній команді нетільки зберегти прописку веліті, ай піднятися якомога вище втурнірній таблиці. Контракт умене короткостроковий, розрахований лише нарік, відтак потрібно провести цей час із користю як для клубу, так і для себе.
— Коли збиралися переїжджати наЗакарпаття, можливо, радилися зкимось із тамтешніх гравців?
— Так, язвертався досвоїх товаришів. Із Максимом Фещуком розмовляв, він мені все розповів—про команду таїї проблеми. Зрештою, він мене підтримав, сказав, що вУжгород можна приїжджати, колектив тут, мовляв, хороший.
—Сергію, після ліквідації «Севастополя» про вас довгий час нічого небуло чутно. Займалися пошуками нової роботи чи, можливо, подумували прощось інше?
— Та ні, про щось інше мені ще зарано думати, всеж таки тільки 31 рік. Роки, можна так сказати, ще футбольні. Тому поки що вішати бутси нацвях незбираюся. Щодо «Севастополя», тохотів би також сказати, що практично допочатку чемпіонату небула відома подальша доля кримського колективу. Доостаннього залишалися надії, що «Севастополь» збереже своє існування, клуб переїде наматерикову частину України—доМиколаєва чи Кривого Рогу. І керівництво клубу нас завіряло вблагополучному вирішенні ситуації. Але сталося нетак, як нам обіцяли. Команда знялася зі змагань, авсім футболістам запропонували розірвати контракти водносторонньому порядку й піти з клубу вякості вільних агентів. Це робилося для того, щоби невиплачувати значну заборгованість перед гравцями, котра складає шість місяців. Із лютого нам перестали платити гроші. Певна річ, ми непішли натакі умови, адже чесно зароблені кошти ніхто нехоче просто так утрачати. Тобто цей процес розірвання угоди з клубом також коштував нервів і часу.
— Зрештою, заборгованість булапогашена чи футболісти залишилися білярозбитого корита?
— Ні, гроші нам неповернули. Юридично команда ще нерозпалася, відтак нам мають віддати наші кровні. Алеж потрібно розуміти, що цей процес простим аж ніяк небуде. Загалом, необхідно, щоби Федерація футболу України допомогла. Япостійно читаю, як вони піклуються про кримський футбол, але жодним чином незахищають тих гравців, котрі виступали за«Севастополь», «Таврію»...- Наскільки мені відомо, й уСімферополі з боргами нерозрахувалися. Тому хотілося би бачити від нашої Федерації більше конкретних і рішучих дій.
— Після анексії Росією Криму щось суттєве змінилося вклубі? Можливо,нафутболістів чинився тиск із метою зміни громадянства?
— У клубі змін узагалі ніяких невідбулося. Нанас ніхто нетиснув, нічого ненав'язував. Якщо хтось хотів, тосам ухвалював такі рішення. Але серед нас, здається, ніхто громадянства незмінив. Зміни відбулися тільки усамому місті. Місцеві мешканці були дуже раді, що півострів перейшов усклад Російської Федерації. Єдине, що нам психологічно було тяжко сприймати все, що відбувалося втой час уКриму. Ми всі переживали, була присутня певна нервозність, хвилювання, невизначеність. Дограємо чемпіонат чи недограємо. Потім, коли вже дізналися, що першість таки закінчимо, дещо заспокоїлися. Але все одно ми намагалися виконувати свою роботу добросовісно, якісно, з пов-ною самовіддачею. І вдома, й навиїзді команда демонструвала хороший футбол, що, впідсумку, дозволило «Севастополю» посісти доволі високу дев'яту сходинку.
УФ
