###Максим ФЕЩУК: «Говерла не собирается выплачивать долги» ###

Напередодні Нового року ми поспілкувались із відомим українським гравцем Максимом Фещуком—вже колишнім форвардом «Шахтаря». Напочатку зими вМаксима закінчився контракт із карагандинським клубом. Під час спілкування з автором цих рядків Фещук розповів чимало цікавих подробиць щодо свого «відрядження» доКазахстану. Звичайно, що незалишились осторонь і нагальні теми, пов'язані з українським футболом...-

Хто допоміг із пошуком нового клубу

— Максиме, ви недавноповернулися доУкраїни з Казахстану, де півроку виступали затамтешній «Шахтар». Розкажіть, як виник варіант із продовженням кар'єри вКараганді?
— Ситуація склалась так, що яшукав нову команду й намагався знайти варіант із продовженням кар'єри, який би був для мене найоптимальнішим. Згодом Андрій Андрійович Чіх, який свого часу був помічником Олега Лужного в«Таврії», сказав мені, що є такий варіант із продовженням кар'єри. Уже потім контактував із агентом, аби дізнатися про всі деталі. Скажу чесно, був дуже здивований тим, що натой час «Шахтар» займав останнє місце втій першості, бо ще якихось два роки тому карагандинці грали вєврокубках. Пригадую їхні матчі проти «Селтика». Вони були чемпіонами Казахстану, атут вже наостанньому місці...-

Для мене це все було дуже цікаво, бо чув про великі традиції вКараганді. Саме тому, задва-три дні, вирішивши всі технічні питання щодо контракту таінших проблем, явже вирушив домісця дислокації «Шахтаря».

— Що найбільше вразило, коли вперше приїхалидоКазахстану?
— По-перше, це рівень життя. Для мене це була зовсім інша країна, інша культура. Скажу відверто: вразило те, наскільки гостинні люди там живуть. Вони чудово ставилися домене, тому залишилися лише приємні спогади. Із іншого боку, склалося враження, що натлі подій, які відбуваються внашій державі, вони відстають років надесять. Вразило також те, що футбол там нерозвинений. Спробую пояснити: вони платять футболісту певні кошти, там можна заробити чималенькі гроші, та, водночас, тут невкладають гроші урозвиток футболу. Маю наувазі дитячі школи, тренувальні поля. Для мене це було трохи дивно, бо футболісти туди їдуть, аби заробити гроші, асам футбол розвивається дуже слабко. Водночас, рівень футболу (команд) із часом зростає зарахунок хороших гравців, які туди приїздять виступати. Це справді якісні футболісти. Тому можна говорити, що рівень казахстанських команд поступово зростає. Для прикладу: майже щозими, прибуваючи доАнталії назбори, успарингу є казахстанські команди. Відчувається, що з кожним разом команди стають кваліфікованішими. Думаю, саме зарахунок хороших виконавців.

«Свої» вКазахстані

—Чи зразу знайшли спільну мову з усіма гравцями? Як склалисьваші взаємини з головним тренером?
— Чесно кажучи,швидко влився вколектив. Колись яграв проти «Шахтаря», тому деяких гравців уже знав. Також гарні взаємини склались із головним тренером клубу, який, дослова, також українець—Ігор Захаряк. Пам'ятаєте, він свого часу працював уФК «Суми». Колектив унас був дуже дружний, особливо це стало помітно, коли команда опинилася учемпіонаті наостанньому місці. Ніхто нехотів «вилітати», атому всі, як могли, підтримували один одного. Тому мій адаптаційний період минув швидко табезболісно. Єдиним мінусом було те, що, закінчивши сезон вУкраїні наприкінці травня й провів­-ши місяць увідпустці, янемав часу нарозкачку вКазахстані, бо тут уцей час сезон був урозпалі. Довелося витратити два-три тижні, щоби набрати оптимальні кондиції. Щиро кажучи, несподівався нацей варіант, тому відпочивав і готувався домайбутніх зборів вУкраїні. Була велика ймовірність того, що продовжу кар'єру вукраїнському чемпіонаті.

— Чи підчас вашого перебування вкоманді були якісь особливі традиції святкуванняперемог? Усі чудово пам'ятають про акцію із зарізаним бараном напередодніматчу із «Селтиком» уплей-оф Ліги чемпіонів кілька років тому...-
— Так і знав, що ви мене про це запитаєте. Затой час, поки був укоманді, чогось подібного небуло. Із іншого боку, там можна багато чого нового для себе відкрити й дізнатись.

— Якщо говорити про інфраструктуру казахстанських клубів,зокрема, бази, чи можна подібне порівняти з українськими клубами? Наприклад,«Динамо»?
— Ні, думаю, тут порівнювати однозначно неможна. Дивлячись, що саме порівнювати. Якщо говорити про базу «Кайрата», тотам усе зроблено надуже високому рівні. Аякщо взяти чемпіона країни—«Астану», товони матчі Ліги чемпіонів проводять наполі зі штучним покриттям. Вибачте, але це—смішно! Як столичний клуб, маючи чудовий стадіон, може грати наполі зі штучним покриттям? Узяти «Шахтар»: ми тренувалися натомуж полі, наякому й грали свої матчі. Під кінець чемпіонату це вже була катастрофа. Наприкінці першості це вже було схоже наякийсь город. Іще один приклад: поїхали грати виїзний матч із «Таразом», який тренує інший український фахівець Євген Яровенко, так уних штучне поле, мабуть, іще першого покоління. Натакому газоні, мабуть, лише ветеранам напиво грати. Щож стосується умов проживання, все є. Бази, де мешкають футболісти, все, як потрібно. Проте тут знову: дивлячись що і з чим порівнювати. Якщо взяти з українського чемпіонату команду «Говерла», товнеї нічого немає. Нічогісінько. Отож, повторюсь, пот­-рібно ще зважати нате, що і з чим порівнювати.

Україна, Польща, Чехія або...-

— Нинівже перебуваєте устатусі вільного агента, чи нетак?
— Так.

— Оскільки зараз шукаєте варіанти з продовження кар'єри, які увас нині пріоритети? Чи хочете надалі виступати саме вУкраїні?
— Чесно кажучи, хочеться знайти команду, котра би мала перспективне майбутнє. Клуб, уякого були би завдання, добротний колектив. Для мене неважливо, чи це буде команда із чемпіонату України чи якоїсь закордонної першості. Небуду лукавити: фінансова сторона також відіграє певну роль уцьому питанні.

— Наприклад, якщо надійде варіантіз Польщі чи Чехії ви нанього погодитесь?
— У принципі, так. Якщо конт­-ракт зацікавить, топогоджусь. Явжодному разі нежалкую, що мені випала нагода поїхати пограти вКазахстан, мені там було дуже цікаво. Спостерігаючи занинішнім чемпіонатом України, водному матчі можна забити запорізькому «Металургу» вісім м'ячів і казати, що я—найкращий бомбардир чемпіонату! Алеж це нетой «Металург», який ще був наприкінці минулого чемпіонату. Тому тут, природно, зникає інтерес дофутболу. Маєж бути якийсь змагальний дух, аось такі матчі жодним чином неприкрашають наш чемпіонат. І це дотого, що внас команди, де більше року неплатять гроші, все одно допускають дочемпіонату. Сподіваюсь, усе це скоро закінчиться. Днями читав інтерв'ю Григорія Михайловича Суркіса. Він сказав абсолютно слушну річ: пот-

рібно, щоби чемпіонат одужував. Або нехай клуби виплачують борги й грають далі (кожній команді потрібно дати шанс вижити), або...- Однак коли тійже «Говерлі» знову дають шанси, але закарпатці нічого нероблять, топросто смішно, що ця команда бере участь упрем'єр-лізі.

— До речі, про «Говерлу». Наскільки розумію, клуб перед вамимає досі борги? Розкажіть, яка ситуація?
— Звичайно, борги так і залишились. Одверто кажучи, ніхто їх і незбирається погашати. Принаймні, ятак відчуваю. Природно, що яби хотів ці кошти отримати, бо переконаний: яїх чесно відпрацював! Це просто «дурилово». Для чого очільникам клубу ця команда? Янерозумію, навіщо брати докоманди футболістів, апотім із ними судитись? Для прикладу: вони, коли запрошують футболістів, пропонують їм певні умови праці, контракт. Однак потім дурять. Навіщо такі команди?

Та, попри все, щиро бажаю, аби футбол наЗакарпатті продовжував жити, й нетільки там, ай укожному регіоні України. Якщо «Говерла» хоче справді виправити ситуацію, то, думаю, їй цей шанс потрібно надати. Але догрудня вони так нічого й незробили...-