###Кузнецов: Перейшов в Говерлу через довіру до Грозного, але не отримав жодної зарплати ###
Колишній нападник "Говерли" та ряду інших клубів Сергій Кузнецов розповів про останній період в кар'-єрі. Нагадаємо, що нещодавно екс-футболіст вирішив повісити бутси на цвях.
- Ви грали в "Севастополі" два з половиною роки. В останній рік почалася анексія півострова з усіма наслідками. Ці події дуже сильно позначалися на функціонуванні клубу?
- Проблеми почалися відразу після Майдану. Припинилося фінансування клубу - ми вже не могли літати літаком на виїзні ігри, а добиралися автобусом або поїздом. Ситуація була в підвішеному стані. Ми всередині колективу зібралися і вирішили просто робити свою роботу, сподіваючись, що керівництво щось вирішить.
Влітку ходили розмови про те, що нас перевезуть в Україну, як сталося з "Шахтарем" і "Зорею", але, коли всі команди вже почали готуватися до сезону, нам прислали повідомлення, що вже все, "до побачення". Надії на те, що з нами розрахуються за півроку, теж зникли. Вийшло, що ми були просто викинуті на вулицю, тому ця ситуація була неприємна подвійно.
- У команді не виникало конфліктів на політичному ґрунті? Як змінювалася ситуація всередині колективу, дивлячись на те, як змінюється ситуація в країні?
- Не було таких питань. У тій ситуації ніхто не розумів, що відбувається. Провели референдум, люди висловили свою думку, але, до чого це призведе, було незрозуміло. Ми намагалися не вникати в це. Коли вже через ЗМІ почалася накачуватися позиція, що в Криму може бути війна і прийдуть ешелони, то обстановка загострилася. Були моменти, коли я хотів відвезти родину.
У Севастополі спілкувалися і дружили з військовими, вони допомагали нам інформацією. Коли доводилося збиратися і виїжджати, було дуже складно, адже "Нова пошта" теж припинила там своє існування.
- Ви не думали над тим, щоб залишитися в чемпіонаті Криму?
- Там багато хлопців залишилося. Вони ж жили там з сім'-ями, тому вони залишилися. Кожен робить свій вибір і для себе приймає рішення. Багато хто також повернулися грати в Україні, але тут виявилися не потрібні. Олександр Данишевський, Євген Бредун, Антон Монахов, Руслан Платон, Денис Голайдо - усі вони там, в Криму.
Така ситуація, що ледве 12 команд для Прем'-єр-ліги назбирали. Як мені кажуть хлопці з Криму, у них все стабільно: до 15 числа одна частина зарплати, до 25 - друга. А я повернувся в Україну, в "Говерлу", і не отримав жодної зарплати. Виходить, ми тут більше не потрібні.
Після завершення займаюся будівництвом в Угорщині, вчуся на тренера і хочу вивчити ще одну мову – іспанську.
- До вашого переходу в "Говерлу" цей клуб теж "славився" затримками зарплати і іншим. Якою була мотивація переходу в такий проблемний клуб?
- Я перейшов туди з-за особистої довіри до В'-ячеслава Грозного. Він мене знав ще по "Спартаку", де за Романцева працював другим тренером. Він запевнив, що всі проблеми будуть закриті.
Я поїхав спробувати, як воно буде. Була домовленість, що, якщо в Ужгороді не буде нічого доброго, то взимку мене без проблем відпустять. І так сидів влітку весь на нервах, тому і вирішив поїхати пограти. Хоч кудись. На жаль, там все плачевно склалося. Я порвав хрестоподібні зв'-язки, потім почав відновлювався, а на зборах порвав їх повторно.
- Після періоду в "Говерлі", повного боргів і травм, не хотілося вже повісити бутси на цвях?
- Я думав, що щось зміниться. Хотілося перебороти дві важкі травми і довести самому собі, що навіть після такого можна повернуться і грати. У ситуації, яка зараз є в українських клубах (хочемо - платимо, хочемо - не платимо), я зрозумів, що не хочу далі мучитися.
Краще вже не займатися футболом, а перейти на якусь іншу діяльність. Сенсу грати вже немає - вічно буду обдуреним. Це вже все, що завгодно, тільки не гра в футбол. Ось навіть зараз моя нога все краще і краще, я тренуюся в "Балканах", граю в пляжний футбол і за аматорів, отримую від процесу максимальне задоволення. Я міг би ще повернуться в великий футбол, але ця нездорова ситуація не сприяє тому, щоб знову стати професіоналом.
